Всі знають Грузію як країну вина, гостинності і сонця. Останній 7-8 років до цих слів додалось ще “мекка фрірайду” з поправкою “доступного”. І слід віддати належне грузинам, вони активно працюють над тим, щоб розвивати цей напрямок, періодично відкриваючи по 1-2 нових курорти. Так, минулого року з’явився Бахмаро. А в цьому сезоні я почув про Дідвелі. Побувати там нашій команді поки що не доводилось, але все ще попереду. Поки що розкажемо про ті споти, де вже є накатані маршрути і насиджені місця в генделиках.

УВАГА! ДЛЯ БЕЗПЕЧНОГО ФРІРАЙДУ в ГРУЗІЇ СКОРИСТАЙТЕСЬ ПОСЛУГАМИ ЛОКАЛЬНИХ ТА КВАЛІФІКОВАНИХ ГІДІВ

Бакуріані

Найстаріший грузинський курорт. Бакуріані – місцина, що нагадує український Пилипець\Подобовець, оскільки більшість трас прокладена посеред красивих лісів. Курорт розташований поруч із долиною Боржомі, клімат м’який, з великою кількістю опадів. На жаль, останніми роками через кліматичні трабли ці опади бувають частіше у вигляді дощу. Тому Бакуріані наших днів ще більше схожий на ПДБ\ПЛП.

 

Бакуріані – патріар грузинського зимового туризму

Але якщо вже приходить циклон і є мороз – то фрірайд тут досить веселий і відносно безпечний. Втім, інколи і лавини бувають, зокрема в глибоких яругах. Так що не забувайте про необхідне спорядження, гідів і правила безпеки.

Прикметно, що Бакуріані більш цікавий в плані апрескі і розваг для діточок, ніж той самий Гудаурі. Тут є кінотеатри, покатушки на санях і конях, снігоходах. В свій час я навіть бачив міні-арену з маленькими снігоходиками для малечі. Чимало магазинчиків і ресторанчиків, а також готелів, хостелів і гестхаусів. Є прокати і сервіс.

До речі, Дідвелі – це також тут. Просто всі основні канатки (в т.ч. і гондола) везуть на г. Кохта, а Дідвелі – це дещо з іншого боку хребта. Висота приблизно така ж, як і в Кохти – 2161 м. Тільки от в плані поїсти/потусити там поки що ніяк: є канатка і по ходу все.

 

Гудаурі

Молодший за Бакуріані на пару десятків років, однак найбільш прогресивний курорт. Ідеально підходить для фрірайдерів-початківців, оскільки розташований на просторому південному плато біля підніжжя вершин Кудебі і Садзелє. Завдяки високому розташуванню (найнижча станція на 2001 м, найвища – на 3258 м), має природне насніження. Однак останніми роками снігу критично не вистачає: снігопади бувають зрідка, а те, що навалює, швидко розкатують фрірайд-дивізії і скітур-батальйони. Снігові гармати – тільки на першій черзі.

Gudauri ski resort. Крісло #2

Фрірайд легкодоступний і дуже варіативний. Однак на більшій частині курорту – це пологі полонини з кутом 20-25 градусів. Для прогресуючих фрірайдерів є невеличка, але фанова г. Чрділі, де ви вже зможете поєднати фрірайд із легким беккантрі (на вершину доведеться пройтись пішечком) – зі спуском майже до самої гондольної канатки.

Більш серйозні схили – це майже всі сторони вершин Кудебі і Садзелє. Вони лавинонебезпечні, скелясті і кам’янисті, тож коли снігу мало – там печалька. Більш цікавим є катання з виїздом за межі курорту – в долину Кобі. Ще більш цікавим є скітур в околицях курорту. Однак без досвідчених гідів туди не варто виїжджати – щороку трапляються нещасні випадки з розряду “безумство і відвага”.

На курорті є широкий вибір прокатного спорядження, в тому числі фрірайд- і скітур-лиж, сплітбордів, снігоступів, можна орендувати і повний лавинний набір: біпер, зонд, лопата, рюкзак. Щороку зводять сноупарк (в 2018 він запрацював вже на початку січня!). Тут працюють гіди, сертифіковані GMGA i RMGA (тобто грузинською і російською асоціацією гірських гідів), члени яких інколи проходять спільні навчання саме тут на курорті. Є хеліскі.

Курорт постійно розростається не лише канатками, але і ресторанчиками, апартаментами. Однак з розвагами тут не дуже різноманітно: в готелях це більярд, сауна, пінг-понг. Поза ними – гастро-бухач. В головному ресорті працює спа-центр (басейн, сауна, масаж). Інколи бувають концерти під відкритим небом. Є супермаркет Smart i АЗС. В 40 км – містечко Степанцмінда, звідки можна піднятись на передпліччя г. Казбек. Відсутність розваг компенсується близькістю до Тбілісі -130 км і ти потрапляєш в цивілізацію з усіма принадами.

 

Местія (Тетнульді & Хацвалі скі ресорт)

Мабуть наймолодший з усіх курортів. Загалом, на г. Хацвалі канатка була давно, але в 90-і її розібрали, а опори переобладнали під ЛЕП. Десь в 2012/13 на вершині збудували нову крісельну канаточку. І буквально в сезоні 2017-18 відновили канатку з самої Местії на Хацвалі – на нових опорах встановили 6-місні крісла. Основних трас – 3, ратрачать лише 2.

Нічна Местія

Курорт приваблює в першу чергу своєю близькістю до г. Ушба і г. Тетнульді – вони заворожують і ваблять красою. Взагалі Ушба – це місцевий Матерхорн. Що важливо: обидві вершини в хорошу погоду ви зможете побачити безпосередньо з Местії, без необхідності кудись їхати чи підніматись.

Ще один великий плюс двох курортів – доволі якісний сніг, який формується причорноморськими циклонами. Він сухий, а завдяки північній направленості схилів і лісам довго зберігає свою кондицію. Ну і вас приємно порадує відсутність натовпу і черг, а також ціни на проживання. Вони в декілька разів нижчі, ніж в Гудаурі!!!

Курорт Хацвалі цікавий в першу чергу лісовим катанням. Для розкатки підійде лісочок ліворуч та праворуч від підйомника. При впевненому володінні снарядом ви потрапляєте в безпечні умови лісового фрірайду і маєте мінімальні шанси заблукати – рано чи пізно ви виїдете на дорогу, що приведе вас назад на курорт. Кут приблизно 30-35 градусів, великі проміжки між деревами, багато кулуарів-просік. Ліс абсолютно відмінний від гудаурського чи бакуріанського!

Коли ж все розкатано, можна переходити до слеккантрі і сайдкантрі. Ми розвідали 7 гігантських кулуарів, довжина яких (при достатній кількості) снігу сягає 3,4 км. Настрій може підпсувати хіба що густий підлісок на вході і на виході. Спуск – на дорогу між с. Мулахі і Местією. Дуже не радимо виїжджати на будь-які схили південної експозиції – вони постійно “заряджені”, сходять від одного подиху. Катайте північні, там класно!

Для розкатування Хацвалі при повній відсутності людей (а так зазвичай і буває) – перебирайтесь на Тетнульді. Загалом, алгоритм простий: є видимість – їдемо на Тетнульді. Не має видимості – катаємось на Хацвалі.

Delica – надпотужне таксі

На Тетнульді варто замовляти трансфер із обов’язковою домовленістю, щоб вас забрали назад. Про ціну теж домовляйтесь заздалегідь, торгуйтесь. Місцеві люблять “перебільшити” або перед самим виїздом озвучити вищий тариф.

Тетнульді радує хорошим перепадом висот – майже 1 км. Якщо в Гудаурі на той самий кілометр перепаду припадає всього 400 м “якісної” крутизни (250 м на Кудебі і 40 м на Садзелі), тот тут “роздача” починається на 3165 і закінчується на 2340 біля канатки в сторону с. Жабеші. Кабінок тут не будували, три “кріселки” йдуть чітко по водороздільному хребту, а четверта – на пн.-зх. від нього. Встановлені опори під бугель на пд.-сх., але її так і не доробили.

Лавина на курорті Тетнульді

Відповідно до такого розкладу, маємо три експозиції для катання: північну, пд.-зх. і південну. Всі досить небезпечні і більшість часу “заряджені” лавинами. Однак, знаючи елементарні правила проїзду лавинонебезпечних схилів, кататись можна. Проблема Тетнульді – часті вітри, які здувають весь сніг із хребта, водночас навантажуючи ним основний “фейс” і північні кулуари. Тому без гідів не варто туди і носа пхати.

Альтернативою є проїзди в нижні села – Жабеші і Адіші. Для перших разів варто скористатись локальним провідником, потім можна й самостійно. Але, знову ж таки, тільки після перевірки схилів на лавинну безпеку. Стінки ярів доволі небезпечні. А з кінця січня – початку лютого починається сезон хеліскі.

Дорогу до Местії зробили хорошу. Та легкою її не назвеш: це майже 100 км серпантину, щодня стаються невеликі кам’яні обвали, під час снігопадів її можуть перекривати й лавини. Життя регіону підпсувало МАУ з Візейром – в сезоні 17/18 вони повністю припинили сполучення Києва з Кутаїсі, звідки до Местії їхати всього 240 км, та й то вони займали 5-7 год. З Тбілісі дорога вдвічі довша.

Розваг в Местії теж обмаль. Проте, щонайменше три вечори вам буде чим зайнятись – сходіть в місцеві музеї. Слід віддати належне – досить цікаві. Решту часу народ проводить в ресторанчиках, яких тут вдосталь. Плюсом більшості є те, що там не палять. Ми радимо відвідати “Буба” і “Лейла”. Розчаруванням цього сезону стали “Сансеті” і “Кошкі”. На хінкалі особливо не розраховуйте, Сванетія – нехінкальний регіон. Смачну піцу досі готують в “Рі-Десерт”. Чому піца? Мабуть тому, що на 4-5 день грузинська їжа дещо набридає, хочеться чогось “негірського”.

 

Годердзі

Мабуть найпівденніший курорт Грузії – розташований неподалік Батумі. Курорт почали будувати за часів Саакашвілі, але зі зміною влади все забуксувало і кілька років канатки простоювали. Зараз все працює. Є гондола і кріселка, які вивозять на висоту 2390 м.

Годердзі – поля цілини

Найбільшим плюсом цього курорту є кількість снігу. Завдяки безпосередній близькості до Чорного моря (100 км), тут стабільне снігове покриття понад 2 м. Переважно це пологі поля, для того, щоб отримати більше фану потрібен скітур – тоді можна катнути і верховини, і ліс.

З мінусів курорту – відсутність асфальтованої дороги і інфраструктури. Діє всього один готель, за відгуками – досить посередній. Ну і все. Загалом інформації про курорт і катання там дуже мало.

 

Висновки

Для фрірайдерів-початківців всі умови створені в Гудаурі. Однак треба їхати “під прогноз”, інакше будете розкатувати розкатане. Фанатам лісового катання – Хацвалі або Бакуріані. А для найсуворіших беккантрійщиків підійде Годердзі, Бахмаро, Рача (цей регіон взагалі ще малорозвідани, але окремі мої друзі вже катнули там, так що при необхідності можна організуватись і туди).

Катайте безпечно, любіть життя і будьте людьми! 😉

(с) grabli