Героєм цієї статті буде підліток. Його звуть Микита і йому 12 років. Він обожнює футбол і захоплюється Messi, в 10 став на вейк і з 11 років їздить під кайтом. Досвід катання на сноуборді – одне заняття з інструктором на Буковелі, кілька вилазок з батьками в гори. І от Микита поїхав на тренінг TheAllRide.

Микита

Не думайте, що в Микитоза батьки – затяті ектремали і будь-якою ціною хочуть затягти малого в цей двіж. Якраз навпаки: його тато в міру спортивний, займається дайвінгом, лижами, вейком і кайтом при наявності вільного часу і можливостей. Мама просто хоче, щоб син розвивався всебічно і був активним і самостійним. Мене попросили просто позайматись з ним і виправити техніку, ну і тримати “при собі”, щоб був під наглядом. Так і було 😉

Микита, 12 років

Микита, 12 років

Ключовим питанням все ж залишалось: “Чи потягне Микита кататись з іншими учнями на одному рівні? Чи можна буде йому на фрірайд?” Виявилось, що хлопець не знає, де в нього передній, а де задній кант, не вміє ще толком защіпати кріплення, перекантовки робить як і всі початківці – закидаючи ногу і махаючи руками.

Вчимось перенесенню ваги

Вчимось перенесенню ваги

З такими “скілами” на фрірайд однозначно рано. Але повірте на слові, 90% моїх учнів приходили з такими ж проблемами. Так що ми почали займатись, благо в нашому розпорядженні було 4 сонячних дні. Але спочатку трошки історії і нудної інформації.

Який фрірайд ми знаємо?

Фрірайд в Україні заварений на пафосі і профанації. В тусовці йде жорстка підкилимна міжвидова конкуренція і всі всіх по-доброму ненавидять. Але при зустрічах ми як ті народні дєпутати – обіймаємось, лобизаємось і бухаємо разом. А от в світі загальним мірилом фрірайду є просто fun.

В цілому маємо декілька категорій чи левелів у фрірайді, вони пов’язані з еволюційними процесами в тусовочці.

Level 1 – це “гоп-компанєйщики”, які їдуть в пухляки слідом за своїми “прокачаними” друзяками. Саме вони першими запитують на Жандармі “А куда тут єхать?!” Це королі “плуга” і “заднього канта”. Довго викопують лижі, мокнуть жопами в снігу, намагаючись встати на борди, але їдуть і балдіють, а потім розказують як все було страшно і круто. Стаж катання 1-3 роки.

Level 2 – “прокачані” або “прошарені”, ну тобто ті, що тягнуть за собою інших в чигирі. Це тусовщики, яким вже наскучив Протас і Буковель. Вони менше падають, нормально бухають, інколи ходять в “бек” і виступають експертами на форумах як по снарязі, так і по всіх трендових темах. Під свої одежі вони вже запопадливо одягають “черепашки”, на руки, ноги і задницю – захист. Потім сильно пітніють, але зате не мерзнуть. Стаж катання 5-10 років.

Level 3 – “дємони”, які валять і “роздають гімна на кутах 50-60 градусів”. Це категорія, яка вже не вибирає шмотки а ля “попугайчик”, дошку по принципу “кльовий дизайн” або “ета же Т.Райс!”, ростовку “по брови”, не чіпляє на шолом собачий хвіст, читає багато пізнавальних статей і легко розкаже про відмінності між Dry-tech i Gore-tex. В цілому вони екіпіровані і знають, що фрірайд – не лише фан, а ще й лавини, техніка катання, навички виживання тощо. Стаж катання понад 10 років.

Level 4 – “ацкі райдьори”. Вони ж скітурщики і сплітбордисти. Ці люди вже пройшли всі попередні стадії включно з джибінгом і фрістайлом, зламали більше 5 дошок, змінили більше 10 кріплень і брендів. Вони легко будують іглу навіть коли навколо трава і каміння. Сплять під ялинками в обнімку з маламутами. Роблять бізнес на перших трьох категоріях: напарюють їм снарягу, готують їм ЇДЛО, вчать уму-разуму і влаштовують кемпи. Сьогодні їх важко вичепити десь на тусовці, в гори вони виїжджають як кайтери – під прогноз і беруть з собою лише перевірених неофітів. Стаж катання 15-20 і більше років.

Generation F

Через ці левели пройшло вже мабуть два покоління райдерів, на підході третє. Перший “призов” відгукувався на слово “Алєєєєєєнь!!!”, влаштовував мєждусабойчіки під назвою “ФрірайдФест” і жорстко бухав в перервах між снігопадами. Найкращі з кращих почали їздити в Альпи, на кваліфай етапи FreerideWorldTour, як наслідок – в Україні з’явилися FreerideCup i Samuriders Backcountry Camp. Окремі райдери пішли своїм хардкірним шляхом і почали заради розваги будувати іглу, кататись на лавинах, лизати камуса проти шерсті і всіляко доводити свою дебелість. Тусовка розрослась потім розпалась на окремі сегменти. На даний момент ніхто вже нікому нічого не доводить, всі помірно катосять і чекають появи третього покоління, яке буде навалювати, як Тревіс чи Кандід.

Так от, про третє покоління і загалом про суть статті. Колись я займався плаванням і в групу нам “підкинули” зовсім юного і дистрофічного пацана. Його всі чекали, мерзнучи між завданнями (ну точно як на фрірайді). Він не доганяв наш гумор і морозоив різну фігню, все таке. На запитання, навіщо він посеред нас, мій мудрий тренер Володимир Володимирович спокійно сказав: “Вовком можна стати тільки в зграї вовків, а не в зграї собак”. І він виявився правий: коли я закінчував школу в ДЮСШ, цей “малєц” навалював майже так, як і ми всі, а на стаєрських дистанціях в 1500 м йому взагалі не було рівних.

В цьому сезоні серед сноубордистів та лижничків є нормальні приклади подібної методики виховання: учні Льошки Підмаляка з його Pinguin Team, дітлахи Ігоря Грищенко з AXS, Вітя Міхалєвіч, Андрій Сід. В основному, це фрістайл і  десь ще лижний слалом. Фрірайд у нас поки що тільки для дорослих. Колись непогано проявив себе Микита Гапко (в 13 уже виступав на Говерлі), але, подорослішавши, став парковим райдером.

І от з’явився в мене на тренінгу Микита. За три дні він не став матьорим фрірайдером і навряд чи йому можна вже їхати на якийсь рукі-контест. Але пацан проявив себе тим, що не нив, старався, сам носив свій сноуборд і не боявся. А в першому виїзді за межі курорту спустився краще за деяких дорослих. Результат всього трьох днів занять очевидний. Дякую, малий, ти мене надихаєш працювати далі і далі.

То коли ж починати і з чого?

А починати фрірайдити можна тоді, коли ви усвідомите, чого чекаєте від фрірайду. Фан можна ловити і на 20-метрових галявинках пухкенького на Буковелі. А можна залазити на скелі і дропати з 5-, 10-, 30-метрових бескидів вниз. Головне, щоб рівень фрірайду відповідав вашим навичкам. Длякогось щастя в широченних полях, для когось – у вузьких кулуарах. Мене особисто вже не пре ні перше, ні друге, хочеться більшого. Цьому вчить Flo Orley на Line Camp. І ключове слово тут “вчить”. А вчити можна тоді, коли є бажаючі навчитись.

Якщо ж мова про сурйозний фрірайд, а не пацанське міряння пісюнами, то фрірайд це – висока швидкість + контроль + техніка катання. Помножте це на досвід, і поділіть на страх. За цією формулою можна вирахувати свій рівень. І пам’ятайте, що найголовнішим елементом спорядження на фрірайді був, є і буде МОЗОК. Без нього взагалі по життю важко, а в горах так взагалі.